Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного Гімну України
до 205-річчя від дня народження українського композитора, автора Державного Гімну України М. М. Вербицького
(1815-1870)
Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного Гімну України
до 205-річчя від дня народження українського композитора, автора Державного Гімну України
М. М. Вербицького
(1815-1870)
Вербицький Михайло Михайлович
(4 березня 1815 — 7 грудня 1870)

Михайло Вербицький належить до тієї плеяди українських композиторів, які заклали підвалини нової композиторської школи, що увійшла в історію нашої музики під назвою "перемишльської".
Іван Франко цілком слушно назвав Михайла Вербицького "найзначнішим талантом" серед галицьких композиторів і не без підстав. Його літургійна творчість, театральна музика, світські хори та солоспіви, інструментальна музика стали важливою часткою церковних богослужень, театральних вистав, концертного життя, домашнього музикування. А те, що його патріотична пісня "Ще не вмерла Україна" досить швидко переросла у Національний гимн, який сьогодні став гимном нашої Незалежної держави, обезсмертило ім'я галицького композитора.
Детальніше
Вербицький Михайло Михайлович
(4 березня 1815 — 7 грудня 1870)

Михайло Вербицький належить до тієї плеяди українських композиторів, які заклали підвалини нової композиторської школи, що увійшла в історію нашої музики під назвою "перемишльської".
Іван Франко цілком слушно назвав Михайла Вербицького "найзначнішим талантом" серед галицьких композиторів і не без підстав. Його літургійна творчість, театральна музика, світські хори та солоспіви, інструментальна музика стали важливою часткою церковних богослужень, театральних вистав, концертного життя, домашнього музикування. А те, що його патріотична пісня "Ще не вмерла Україна" досить швидко переросла у Національний гимн, який сьогодні став гимном нашої Незалежної держави, обезсмертило ім'я галицького композитора.
Детальніше
Так і залишився для більшості українців Михайло Вербицький хоч і національним символом, але з когорти відомих незнайомців.
Відомий єдиний достовірний портрета отця Михайла Вербицього: на ньому виразно видно спроби ретушера перетворити білий комірець священичої реверенди Вербицького на якусь подобу вишиванки, яку тоді історичним діячам ідеологи вже «дозволяли носити»…
Так і залишився для більшості українців Михайло Вербицький хоч і національним символом, але з когорти відомих незнайомців.
Відомий єдиний достовірний портрета отця Михайла Вербицього: на ньому виразно видно спроби ретушера перетворити білий комірець священичої реверенди Вербицького на якусь подобу вишиванки, яку тоді історичним діячам ідеологи вже «дозволяли носити»…
Вперше люди почули цей твір, напевне, в 1864 році в контексті "Комедіо-опери" Кароля Гейнча у Львові.
Газета "Слово" сповістила, що в цій виставі вперше в Галичині на мотив музики Вербицького хор виконав пісню "Ще не вмерло Запорожжя". Пісня припала публіці до душі, її довелося виконувати на біс. Той факт, що слова написані на Східній Україні, а музика – на Західній, виглядає символічно й служить незаперечним доказом нерозривної єдності українського народу. Зливши воєдино слова і музику, пісня надихала покоління борців за волю України.
Починаючи з середини 60-х років ХІХ ст. пісня "Ще не вмерла Україна" стала поширюватись від Карпат до Сибіру. Спочатку на західноукраїнських землях (Дрогобич, Львів, Перемишль), а згодом і на Наддніпрянщині та в місцях компактного проживання українців (Канада, США, Бразилія та ін.).
Новий імпульс гімну, широке його вживання було в роки встановлення влади УНР і ЗУНР. Слова і музика пісні почали з'являтися у багатьох виданнях: у Львові, Києві, Відні, Берліні – українською мовою та в перекладі англійською, німецькою та іншими мовами. Його виконували різні хорові колективи та духові оркестри. По суті, пісня "Ще не вмерла Україна" виконувала функції гімну Української держави. Однак, спеціального закону, що монополізував би його як єдиний державний гімн, не було. Державний статус пісня одержала лише 15 березня 1939 р. як офіційний гімн Карпатської України. Але Карпатська Україна проіснувала недовго, угорський окупаційний режим заборонив гімн.
Свого часу пісню в Наддніпрянській Україні забороняло російське самодержавство і, як результат, Павлу Чубинському довелося "познайомитися" з краєвидами Архангельської губернії.
Її нещадно знищували білогвардійці. Восени 1919 р. денікінцями у вогонь було кинуто 60 примірників "Ще не вмерла Україна", які в 1917 році випустила видавнича Українська спілка.
Однак, такої лютої ненависті, якою палав до неї більшовицький режим, пісня не знала ніколи. Вона була оголошена буржуазно-націоналістичною, заборонялася, жорстоко переслідувалася. За її виконання можна було дорого поплатитися.
Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття пісня почала набирати широкого розголосу серед українців. У липні 1991 року після урочистих зборів, присвячених першій річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, в палаці "Україна" відбувся концерт, заключним акордом якого стало виконання всіма присутніми в залі пісні "Ще не вмерла Україна".
Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 р., який підтвердив волевиявлення народу 24 серпня 1991 р., Президія Верховної Ради України 15 січня 1992 р. затвердила музичну редакцію національного гімну України. В статті 20-й Конституції України зафіксовано: "Державний гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького".
6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про Державний гімн України", змінивши перший рядок оригіналу "Ще не вмерла Україна" на "Ще не вмерла України ні слава, ні воля…" Затверджений Гімн України, який діє і нині, – це перший куплет і приспів Павла Чубинського. Декларації про державний суверенітет України, в палаці "Україна" відбувся концерт, заключним акордом якого стало виконання всіма присутніми в залі пісні "Ще не вмерла Україна".
Вперше люди почули цей твір, напевне, в 1864 році в контексті "Комедіо-опери" Кароля Гейнча у Львові.
Газета "Слово" сповістила, що в цій виставі вперше в Галичині на мотив музики Вербицького хор виконав пісню "Ще не вмерло Запорожжя". Пісня припала публіці до душі, її довелося виконувати на біс. Той факт, що слова написані на Східній Україні, а музика – на Західній, виглядає символічно й служить незаперечним доказом нерозривної єдності українського народу. Зливши воєдино слова і музику, пісня надихала покоління борців за волю України.
Починаючи з середини 60-х років ХІХ ст. пісня "Ще не вмерла Україна" стала поширюватись від Карпат до Сибіру. Спочатку на західноукраїнських землях (Дрогобич, Львів, Перемишль), а згодом і на Наддніпрянщині та в місцях компактного проживання українців (Канада, США, Бразилія та ін.).
Новий імпульс гімну, широке його вживання було в роки встановлення влади УНР і ЗУНР. Слова і музика пісні почали з'являтися у багатьох виданнях: у Львові, Києві, Відні, Берліні – українською мовою та в перекладі англійською, німецькою та іншими мовами. Його виконували різні хорові колективи та духові оркестри. По суті, пісня "Ще не вмерла Україна" виконувала функції гімну Української держави. Однак, спеціального закону, що монополізував би його як єдиний державний гімн, не було. Державний статус пісня одержала лише 15 березня 1939 р. як офіційний гімн Карпатської України. Але Карпатська Україна проіснувала недовго, угорський окупаційний режим заборонив гімн.
Свого часу пісню в Наддніпрянській Україні забороняло російське самодержавство і, як результат, Павлу Чубинському довелося "познайомитися" з краєвидами Архангельської губернії.
Її нещадно знищували білогвардійці. Восени 1919 р. денікінцями у вогонь було кинуто 60 примірників "Ще не вмерла Україна", які в 1917 році випустила видавнича Українська спілка.
Однак, такої лютої ненависті, якою палав до неї більшовицький режим, пісня не знала ніколи. Вона була оголошена буржуазно-націоналістичною, заборонялася, жорстоко переслідувалася. За її виконання можна було дорого поплатитися. Головною причиною заборони був текст, який не давав забути укра­їнцям, що вони українці, що не вмерла Україна, що ми козацького роду.
Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття пісня почала набирати широкого розголосу серед українців. У липні 1991 року після урочистих зборів, присвячених першій річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, в палаці "Україна" відбувся концерт, заключним акордом якого стало виконання всіма присутніми в залі пісні "Ще не вмерла Україна". Ось так після десятиліть замовчування цей твір отримав майже офіційне визнання.
Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 р., який підтвердив волевиявлення народу 24 серпня 1991 р., Президія Верховної Ради України 15 січня 1992 р. затвердила музичну редакцію національного гімну України. В статті 20-й Конституції України зафіксовано: "Державний гімн України – національний гімн на музику М.Вербицького".
6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про Державний гімн України", змінивши перший рядок оригіналу "Ще не вмерла Україна" на "Ще не вмерла України ні слава, ні воля…" Затверджений Гімн України, який діє і нині, – це перший куплет і приспів Павла Чубинського.
У 2003 році проект закону "Про Державний Гімн України", запропонований тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування.
Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
У 2003 році проект закону "Про Державний Гімн України", запропонований тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування.
Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Пісня "Ще не вмерла України і Слава, і Воля" на музику Михайла Вербицького стала одним із головних символів нашої держави, поряд із прапором і гербом.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву.

Закон України "Про Державний Гімн України":

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА
№ 602-IV
6 березня 2003 року

Указ Президії Верховної Ради України
"Про Державний Гімн України"

Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Затвердити музичну редакцію Державного Гімну України, автором якої є М. М. Вербицький.

2. Запровадити повсюдне виконання Державного Гімну України, затвердженого цим Указом, з 16 січня 1992 року.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 березня 1978 року "Про Державний Гімн Української РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1978 р., № 14, ст. 214).

Голова Верховної Ради України І. Плющ

15 січня 1992 року

№ 2042/ХII



Пісня "Ще не вмерла України і Слава, і Воля" на музику Михайла Вербицького стала одним із головних символів нашої держави, поряд із прапором і гербом.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву.

Закон України "Про Державний Гімн України":

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА
№ 602-IV
6 березня 2003 року

Указ Президії Верховної Ради України
"Про Державний Гімн України"

Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Затвердити музичну редакцію Державного Гімну України, автором якої є М. М. Вербицький.

2. Запровадити повсюдне виконання Державного Гімну України, затвердженого цим Указом, з 16 січня 1992 року.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 березня 1978 року "Про Державний гімн Української РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1978 р., № 14, ст. 214).

Голова Верховної Ради України І. Плющ

15 січня 1992 року

№ 2042/ХII



Національний заслужений академічний український народний хор імені Г. Г. Верьовки під керівництвом Анатолія Тимофійовича Авдієвського
Державний Гімн України
Слова - Павло Чубинський
Музика - Михайло Вербицький
Національний заслужений академічний український народний хор імені Г. Г. Верьовки під керівництвом Анатолія Тимофійовича Авдієвського
Державний Гімн України
Слова - Павло Чубинський
Музика - Михайло Вербицький
Документальний фільм про історію створення одного з Державних символів України — Славня. Виробництво ТОВ "Інсайтмедіа" за підтримки Держкіно України, 2016 рік.
Гімн України. Маловідомі факти.
Цикл «Державні символи»
Режіссери кінопроекту Анна Яровенко, Сергій Сотниченко,
Тарас Ткаченко.
Автор сценарію - Тарас Ткаченко.
"Українська символіка. Гімн. Знамено. Герб" - переможець 7 конкурсного відбору Держкіно.
Фільм виробництва ТОВ «ІнсайтМедіа» - продюсерський центр.
Продюсер кінопроекту - Володимир Філіппов.
«Є унікальна ситуація, коли держава, налічує всього двадцять років офіційної історії, має гімн, якому виповнюється сто п'ятдесят років, герб, яким понад тисячу років і прапор, з яким понад вісімсот років. А, між іншим, історія нашої символіки, це ключ до розуміння того, як і на яких засадах створювалася наша країна. Тому знята документальна трилогія, що складається з трьох часових фільмів про історію нашого гімну, герба і прапора. Всі три фільми зняті в єдиній стилістиці, щоб скласти єдиний цикл»...
Документальний фільм про історію створення одного з Державних символів України — Славня. Виробництво ТОВ "Інсайтмедіа" за підтримки Держкіно України, 2016 рік.
Гімн України. Маловідомі факти.
Цикл «Державні символи»
Режіссери кінопроекту Анна Яровенко, Сергій Сотниченко,
Тарас Ткаченко.
Автор сценарію - Тарас Ткаченко.
"Українська символіка. Гімн. Знамено. Герб" - переможець 7 конкурсного відбору Держкіно.
Фільм виробництва ТОВ «ІнсайтМедіа» - продюсерський центр.
Продюсер кінопроекту - Володимир Філіппов.
«Є унікальна ситуація, коли держава, налічує всього двадцять років офіційної історії, має гімн, якому виповнюється сто п'ятдесят років, герб, яким понад тисячу років і прапор, з яким понад вісімсот років. А, між іншим, історія нашої символіки, це ключ до розуміння того, як і на яких засадах створювалася наша країна. Тому знята документальна трилогія, що складається з трьох часових фільмів про історію нашого гімну, герба і прапора. Всі три фільми зняті в єдиній стилістиці, щоб скласти єдиний цикл»...
4 березня 2015 року Національний банк України, продовжуючи серію пам'ятних монет "Видатні особистості", увів в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні "Михайло Вербицький", присвячену 200-річчю від дня народження українського композитора Михайла Михайловича Вербицького.
4 березня 2015 року Національний банк України, продовжуючи серію пам'ятних монет "Видатні особистості", увів в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні "Михайло Вербицький", присвячену 200-річчю від дня народження українського композитора Михайла Михайловича Вербицького.
Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.) : Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети : довідк. вид. Київ : Вища шк., 2002. 359 с.
зі змісту:
Михайло Вербицький. – С. 293–295.
Наведено біографічні відомості. стисло висвітлено суспільно-політичні погляди та роль і місце кожної особи в історичному розвитку України. Вміщено короткі історичні портрети громадських, політичних і культурних діячів України, починаючи від виникнення Київської Русі й до кінця XIX ст. Для всіх, хто цікавиться історією нашої держави, студентів та широкого загалу читачів.
Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.) : Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети : довідк. вид. Київ : Вища шк., 2002. 359 с.
зі змісту:
Михайло Вербицький. – С. 293–295.
Наведено біографічні відомості. стисло висвітлено суспільно-політичні погляди та роль і місце кожної особи в історичному розвитку України. Вміщено короткі історичні портрети громадських, політичних і культурних діячів України, починаючи від виникнення Київської Русі й до кінця XIX ст. Для всіх, хто цікавиться історією нашої держави, студентів та широкого загалу читачів.
Конституція України : станом на 1 берез. 2019 р. : відповідає офіц. тексту. Харків : Право, 2019. 76 с.
Стаття 20.
Державними символами України є :
Державний Прапор України,
Державний Герб України і Державний Гімн України
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Столицею України є місто Київ.
Конституція України : станом на 1 берез. 2019 р. : відповідає офіц. тексту. Харків : Право, 2019. 76 с.
Стаття 20.
Державними символами України є :
Державний Прапор України,
Державний Герб України і Державний Гімн України
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Столицею України є місто Київ.
Кримінальний кодекс України з постатейним коментарем, висновками Верховного Суду України /
упоряд. С. Г. Туманов. Харків : Право, 2019. 792 с.
Стаття 338.
НАРУГА НАД ДЕРЖАВНИМИ СИМВОЛАМИ

Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6-ти місяців або позбавленням волі на строк до 3-х років.

Кримінальний кодекс України з постатейним коментарем, висновками Верховного Суду України /
упоряд. С. Г. Туманов. Харків : Право, 2019. 792 с.
Стаття 338.
НАРУГА НАД ДЕРЖАВНИМИ СИМВОЛАМИ

Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6-ти місяців або позбавленням волі на строк до 3-х років.

Якимович Б. З. Україна та українці: події далекі і близькі = Ukraine and ukrainians : events of the past and present : вибр. пр. /
Б. Якимович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка та ін. Львів : Ін-т українознавства, 2014. 1085 с.
До збірника вибраних праць відомого історика Богдана Зіновійовича Якимовича увійшли наукові та науково-популярні статті з історії України, української воєнної та військової історії, національної символики, вексилології, франкознавства та чайковськіяни, культурології, термінології, вибрані рецензії, доповіді, відгуки, виступи, які охоплюють 1972-2012 рр.
Книжка підготована до 60-річчя від дня народження автора та 40-річчя написання першої наукової праці й адресується всім, кого цікавить рідна історія та культура.
Якимович Б. З. Україна та українці: події далекі і близькі = Ukraine and ukrainians : events of the past and present : вибр. пр. /
Б. Якимович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка та ін. Львів : Ін-т українознавства, 2014. 1085 с.
До збірника вибраних праць відомого історика Богдана Зіновійовича Якимовича увійшли наукові та науково-популярні статті з історії України, української воєнної та військової історії, національної символики, вексилології, франкознавства та чайковськіяни, культурології, термінології, вибрані рецензії, доповіді, відгуки, виступи, які охоплюють 1972-2012 рр.
Книжка підготована до 60-річчя від дня народження автора та 40-річчя написання першої наукової праці й адресується всім, кого цікавить рідна історія та культура.
Банах В. М. Постать о. Михайла Вербицького в історико-культурній спадщині Львова. Історико-культурна спадщина: проблеми збереження і популяризаці : тези IV Міжнар. наук.-практ. конф., 21–22 квіт. 2017 р. Львів, 2017. С. 5–8.
Постать о. Михайла Вербицького є знаковою в контексті націєтворчих процесів в Україні у ХІХ столітті. Його професійна композиторська діяльність є сполучною ланкою між двома найвидатнішими постатями української класичної музики – Д. Бортнянським та М. Лисенком.
Врешті, саме завдяки музичній обробці о. М. Вербицьким написаного П. Чубинським у 1862 році на засланні в Архангельську віршованого тексту «Ще не вмерла Україна», молодий український національний рух отримав важливий символ в боротьбі за свободу й державність.
Детальніше
Банах В. М. Постать о. Михайла Вербицького в історико-культурній спадщині Львова. Історико-культурна спадщина: проблеми збереження і популяризаці : тези IV Міжнар. наук.-практ. конф., 21–22 квіт. 2017 р. Львів, 2017. С. 5–8.
Постать о. Михайла Вербицького є знаковою в контексті націєтворчих процесів в Україні у ХІХ столітті. Його професійна композиторська діяльність є сполучною ланкою між двома найвидатнішими постатями української класичної музики – Д. Бортнянським та М. Лисенком.
Врешті, саме завдяки музичній обробці о. М. Вербицьким написаного П. Чубинським у 1862 році на засланні в Архангельську віршованого тексту «Ще не вмерла Україна», молодий український національний рух отримав важливий символ в боротьбі за свободу й державність.
Детальніше
Бермес І. Вербицький і музичний романтизм. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 2015.
Вип. 13. С. 71–79.
У статті зроблено спробу розкрити особливості ствердження засад романтизму в українській національній музиці на прикладі творчої спадщини М. Вербицького. Оскільки питання індивідуального стилю композитора та прояв у ньому романтичної естетики ще не було предметом окремого дослідження , визначено провідні концепти ранньо-романтичного світобачення митця. Увага до людської особистості, її духовного світу знаходять переломлення у зацікавленні фольклорною сферою, пріоритеті певних жанрів, музично-виразових засобах.
Детальніше
Бермес І. Вербицький і музичний романтизм. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 2015.
Вип. 13. С. 71–79.
У статті зроблено спробу розкрити особливості ствердження засад романтизму в українській національній музиці на прикладі творчої спадщини М. Вербицького. Оскільки питання індивідуального стилю композитора та прояв у ньому романтичної естетики ще не було предметом окремого дослідження , визначено провідні концепти ранньо-романтичного світобачення митця. Увага до людської особистості, її духовного світу знаходять переломлення у зацікавленні фольклорною сферою, пріоритеті певних жанрів, музично-виразових засобах.
Детальніше
Бермес І. Л. Михайло Вербицький: штрихи до творчого портрета композитора (до 200-річчя від дня народження). Культура України. Харків, 2015. Вип. 50 : Серія: Мистецтвознавство. С. 4–14
Висвітлено головні етапи життя і творчості Михайла Вербицького — «будителя народного духу в Галичині» (І. Франко), — чиє ім'я тільки в період незалежності Української держави стало предметом уваги науковців. Охарактеризовано творчий доробок композитора, розглянуто музичні артефакти за жанрами, виявлено їхні стильові особливості. Виокремлено проблематику музичнопубліцистичної спадщини митця, особливості його педагогічної діяльності. Визначено місце і роль М. Вербицького в становленні національної композиторської школи, означено внесок у розвиток української музичної культури.
Детальніше
Бермес І. Л. Михайло Вербицький: штрихи до творчого портрета композитора (до 200-річчя від дня народження). Культура України. Харків, 2015. Вип. 50 : Серія: Мистецтвознавство. С. 4–14
Висвітлено головні етапи життя і творчості Михайла Вербицького — «будителя народного духу в Галичині» (І. Франко), — чиє ім'я тільки в період незалежності Української держави стало предметом уваги науковців. Охарактеризовано творчий доробок композитора, розглянуто музичні артефакти за жанрами, виявлено їхні стильові особливості. Виокремлено проблематику музичнопубліцистичної спадщини митця, особливості його педагогічної діяльності. Визначено місце і роль М. Вербицького в становленні національної композиторської школи, означено внесок у розвиток української музичної культури.
Детальніше
Букало Н. Михайло Вербицький як збирач народних текстів. Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтво. 2012. Вип. 11. С. 184–202
Текстологічний аналіз та часткове реставрування фольклорних записів, здійснених М. Вербицьким та опублікованих за системою нотування П. Бажанського, дає підстави вважати їх цілком достовірними, а їхнього автора – одним із піонерів вітчизняної музичної фольклористики.
Детальніше
Букало Н. Михайло Вербицький як збирач народних текстів. Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтво. 2012. Вип. 11. С. 184–202
Текстологічний аналіз та часткове реставрування фольклорних записів, здійснених М. Вербицьким та опублікованих за системою нотування П. Бажанського, дає підстави вважати їх цілком достовірними, а їхнього автора – одним із піонерів вітчизняної музичної фольклористики.
Детальніше
Зелінський О. Славень України «Ще не вмерла» – вершина патріотичної творчості Михайла Вербицького. Українська музика. 2015. № 1/2. С. 142–155.

В статті аналізується український Державний Гимн «Ще не вмерла» на тлі інших творів Михайла Вербицького, що мають виразний патріотичний характер («Мир Русинам», «Хто за нами», «Наша пісня», «Не чужого ми бажаєм», «Згадка», «Заповіт»). Дослідження проводиться в хронологічному аспекті й ув'язується з суспільнополітичними процесами, що впливали на світоглядні позиції Вербицького. Підкреслюється невипадковість звернення композитора до тексту Чубинського, який можна вважати тогочасним маніфестом боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Детальніше
Зелінський О. Славень України «Ще не вмерла» – вершина патріотичної творчості Михайла Вербицького. Українська музика. 2015. № 1/2. С. 142–155.

В статті аналізується український Державний Гимн «Ще не вмерла» на тлі інших творів Михайла Вербицького, що мають виразний патріотичний характер («Мир Русинам», «Хто за нами», «Наша пісня», «Не чужого ми бажаєм», «Згадка», «Заповіт»). Дослідження проводиться в хронологічному аспекті й ув'язується з суспільнополітичними процесами, що впливали на світоглядні позиції Вербицького. Підкреслюється невипадковість звернення композитора до тексту Чубинського, який можна вважати тогочасним маніфестом боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Детальніше
Косаняк Н. Невідомі руковиси музичних творів Михайла Вербмцького (із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника). Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника. Львів, 2013. Вип. 5. С. 527–539.

Подано нотографічний огляд нововиявлених рукописів музичних творів Михайла Вербицького, що ґрунтується на текстологічному й археографічному дослідженні кожної одиниці зберігання, з метою введення їх у науковий обіг.
Детальніше
Косаняк Н. Невідомі руковиси музичних творів Михайла Вербмцького (із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника). Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника. Львів, 2013. Вип. 5. С. 527–539.

Подано нотографічний огляд нововиявлених рукописів музичних творів Михайла Вербицького, що ґрунтується на текстологічному й археографічному дослідженні кожної одиниці зберігання, з метою введення їх у науковий обіг.
Детальніше
Костюк Н. Богослужбова творчість Вербицького: можливості оновлення критеріїв оцінки в культурно-стильовому контексті. Українська музика. 2015. №1/2. С. 156–168.
Богослужбова творчість Михайла Вербицького — тема, що, не зважаючи на значний обсяг здійснених досліджень, потребує подальшого вивчення. Зокрема, потребує детальнішого розгляду проблема співвідношення естетичних і стилістичних засад його Літургії та окремих піснеспівів із взірцями у доробку Дмитра Бортнянського в зв'язку з необхідністю уточнення масштабності їх впливу, врахуванням ролі регіональних (галицьких) церковноспівочих традицій (зокрема — самолівки) та вже здійснених здобутків Перемишльської школи.
Важливим фактором, що забезпечив суттєву деталізацію поширених на сьогодні уявлень, є аналіз зауважень композитора щодо сучасної йому галицької музичної творчости, базових для нього і важливих з точки зору розуміння ним закономірностей церковно-музичної стилістики.
Літургічна творчість М. Вербицького насичена знахідками й прийомами, що згодом набувають значення усталених формул авторського мислення.
Детальніше
Костюк Н. Богослужбова творчість Вербицького: можливості оновлення критеріїв оцінки в культурно-стильовому контексті. Українська музика. 2015. №1/2. С. 156–168.
Богослужбова творчість Михайла Вербицького — тема, що, не зважаючи на значний обсяг здійснених досліджень, потребує подальшого вивчення. Зокрема, потребує детальнішого розгляду проблема співвідношення естетичних і стилістичних засад його Літургії та окремих піснеспівів із взірцями у доробку Дмитра Бортнянського в зв'язку з необхідністю уточнення масштабності їх впливу, врахуванням ролі регіональних (галицьких) церковноспівочих традицій (зокрема — самолівки) та вже здійснених здобутків Перемишльської школи.
Осягнення впливів різних традицій і стильових пластів дозволяє осмислити специфіку культурного зсуву, який закріпив М. Вербицький в процесі оновлення і збагачення стилю богослужбової творчості на загальнонаціональному рівні. Важливим фактором, що забезпечив суттєву деталізацію поширених на сьогодні уявлень, є аналіз зауважень композитора щодо сучасної йому галицької музичної творчости, базових для нього і важливих з точки зору розуміння ним закономірностей церковно-музичної стилістики.
Тому аналіз першого богослужбового циклу у творчості західноукраїнських композиторів — Літургії, в якій продемонстровано можливості стильової цілісності на найвищому рівні, — здійснено з позицій музичної текстології. Розвиваючи засади ранньокласичних авторських богослужбових циклів в контексті розвитку національного мислення і виявляючи типологічно важливі текстові структурні одиниці, підпорядковані регіональному модусу церковно-співочої традиції, літургічна творчість М. Вербицького насичена знахідками й прийомами, що згодом набувають значення усталених формул авторського мислення. Їх значущість усвідомлюється тільки внаслідок можливості панорамного огляду української богослужбовомузичної творчості.
Детальніше
Новакович М. Танцювальність в оркестрових творах М. Вербицького як характерна ознака "Віденської ідентичності". Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені
М. В. Лисенка. Львів, 2017. Вип. 40: Музикознавчий універсум. С. 7–18.
У статті порушується проблема ідентичності галицької музичної культури першої половини ХІХ століття. Перебуваючи протягом тривалого часу під владою імперії Габсбургів, українське населення Галичини творило свою культуру послуговуючись інтелектуальними та мистецькими здобутками панівної австрійської нації. Ця думка знаходить підтвердження у симфонічній творчості М. Вербицького, оскільки композитор відчував себе приналежним до «високої» австрійської культури.
В оркестрових симфоніях-увертюрах Вербицький наслідував стиль віденських композиторів-класиків, прикладом чого є теми вступних розділів його увертюр, написані у патетичному стилі класичних сонатних allegrі. Джерелом натхнення в його оркестрових творах стала також танцювальна тривіальна музика, що здобула популярність в усіх регіонах тогочасної австрійської імперії.
В увертюрах Вербицького поєднуються інтонації вербунку, полонезу, польки, тарантели, чардашу та коломийки.
Слід зазначити ще й симпатії Вербицького до військової музики, бо використання військових музичних інтонем є переконливим доказом, що і «висока», і побутова культура Відня мала досить серйозний вплив на формування його музичного світогляду.
Детальніше
Новакович М. Танцювальність в оркестрових творах М. Вербицького як характерна ознака "Віденської ідентичності". Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені
М. В. Лисенка. Львів, 2017. Вип. 40: Музикознавчий універсум. С. 7–18.
У статті порушується проблема ідентичності галицької музичної культури першої половини ХІХ століття. Перебуваючи протягом тривалого часу під владою імперії Габсбургів, українське населення Галичини творило свою культуру послуговуючись інтелектуальними та мистецькими здобутками панівної австрійської нації.
Ця думка знаходить підтвердження у симфонічній творчості М. Вербицького, оскільки композитор відчував себе приналежним до «високої» австрійської культури.
В оркестрових симфоніях-увертюрах Вербицький наслідував стиль віденських композиторів-класиків, прикладом чого є теми вступних розділів його увертюр, написані у патетичному стилі класичних сонатних allegrі. Джерелом натхнення в його оркестрових творах стала також танцювальна тривіальна музика, що здобула популярність в усіх регіонах тогочасної австрійської імперії.
В увертюрах Вербицького поєднуються інтонації вербунку, полонезу, польки, тарантели, чардашу та коломийки. Велика кількість танцювальних інтонацій є джерелом, за яким можна досліджувати багатоманітність етнокультурних традицій, які існували в містах Австро-Угорської імперії та вступали у взаємодію в процесі акультурації.
Слід зазначити ще й симпатії Вербицького до військової музики, бо використання військових музичних інтонем є переконливим доказом, що і «висока», і побутова культура Відня мала досить серйозний вплив на формування його музичного світогляду
Детальніше
Осадця О. Матеріали до бібліогафії писань про Михайла Вербицького за роки незалежності. Українська музика. 2016. № 2. С. 131–147.
Після багатьох років забуття і заборон спадщини отця Михайла Вербицького починаємо глибше усвідомлювати як яскравий символ питомої української культури, виплеканої національновизвольними змаганнями доби «весни народів».
На цьому шляху самопізнання важливими стають збір, систематиазація та введення у науковий обіг всього того, що дали нам публікації попередніх поколінь дослідників, критиків і шанувальників нашого композитора. Пропонуємо бібліографію писань і видань його творів за останні 25 літ, тобто роки нашої Незалежности, доповнену публікаціями 1990 року, важливими з оглядку на те, що саме тоді вперше вдалося уточнити місце і дату його народження.
Бібліографія охоплює узагальнюючі праці з історії української музики, наукові монографії, статті в книгах, збірниках, газетах, журналах, енциклопедичну та іншу довідкову літературу, джерельні публікації, бібліографічні огляди, рецензії, тощо. Включено також публікації музичних творів композитора із зазначенням наукового апарату (вступні статті, біограма, редакторський коментар). Матеріали розміщено за хронологією. в межах одного року – за абеткою авторів чи заголовків публікацій. Бібліографічний опис здійснено за принципами, що склалися в часописі «Українська музика», зорієнтовані на давніші українські моделі та сучасні західні. Матеріали в переважній більшості підготовані de visu.
Детальніше
Осадця О. Матеріали до бібліогафії писань про Михайла Вербицького за роки незалежності. Українська музика. 2016. № 2. С. 131–147.
З часу нового національного відродження кінця 80-х років XX ст. творчість композиторів перемиської школи привертає до себе особливо пильну увагу. Після багатьох років забуття і заборон спадщину отця Михайла Вербицького починаємо глибше усвідомлювати як яскравий символ питомої української культури, виплеканої національновизвольними змаганнями доби «весни народів».
На цьому шляху самопізнання важливими стають збір, систематиазація та введення у науковий обіг всього того, що дали нам публікації попередніх поколінь дослідників, критиків і шанувальників нашого композитора. Сьогодні нашому Читачеві та вдумливому досліднику пропонуємо бібліографію писань і видань його творів за останні 25 літ, тобто роки нашої Незалежности, доповнену публікаціями 1990 року, важливими з оглядку на те, що саме тоді вперше вдалося уточнити місце і дату його народження.
Наша бібліографія охоплює узагальнюючі праці з історії української музики, наукові монографії, статті в книгах, збірниках, газетах, журналах, енциклопедичну та іншу довідкову літературу, джерельні публікації, бібліографічні огляди, рецензії, тощо. Включено також публікації музичних творів композитора із зазначенням наукового апарату (вступні статті, біограма, редакторський коментар). Матеріали розміщено за хронологією. в межах одного року – за абеткою авторів чи заголовків публікацій.
Бібліографічний опис здійснено за принципами, що склалися в часописі «Українська музика», зорієнтовані на давніші українські моделі та сучасні західні. Матеріали в переважній більшості підготовані de visu.
Висловлємо щиру подяку Ганні Карась, Маргариті Кривенко, Костянтину Курилишину, Надії Письменній та Юрію Ясіновському за надання матеріалів і практичні поради.
Детальніше
Попович О. Солоспіви Михайла Вербицького. Українська музика. 2015.
№ 3. С. 56–61.
Вербицький М. М. увійшов в історію української музики передусім як провісник професіоналізму, про що свідчать новаторські риси його хорової та театральної музики. Його солоспіви відіграли значну роль в розвитку західноукраїнської камерно-вокальної творчости, заклали основи жанру в цій сфері музичної культури.
Детальніше
Попович О. Солоспіви Михайла Вербицького. Українська музика. 2015.
№ 3. С. 56–61.
Вербицький М. М. увійшов в історію української музики передусім як провісник професіоналізму, про що свідчать новаторські риси його хорової та театральної музики. Його солоспіви відіграли значну роль в розвитку західноукраїнської камерно-вокальної творчости, заклали основи жанру в цій сфері музичної культури.
Детальніше
Сенченко Л. І. Михайло Вербицький – видатний хоровий діяч в Західній Україні (до 200-річчя від дня народження). Сенченко Л. І. Авторський збірник статей з проблем хорознавства. Мукачево, 2018. С. 22–26.
У статті розглянуто передумови розвитку хорової музики в Галичині та творчість М. М. Вербицького, як важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва.
Детальніше
Сенченко Л. І. Михайло Вербицький – видатний хоровий діяч в Західній Україні (до 200-річчя від дня народження). Сенченко Л. І. Авторський збірник статей з проблем хорознавства. Мукачево, 2018. С. 22–26.
У статті розглянуто передумови розвитку хорової музики в Галичині та творчість М. М. Вербицького, як важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва.
Детальніше
Ясіновський Ю. Композиторська спадщина отця Михайла Вербицького в історичній ретроспекції: минуле, сучасне, майбутнє. Українська музика. 2015. №3.
С. 44–55.
Творча спадщина одного з найкращих представників української музики – композитора отця Михайла Вербицького має загальноевропейськае значення. Особливою увагою втішалася його літургійна музика.

Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв духа й техніку духовної музики Бортнянського, а такі його твори, як «Іже Херувими», «Достойно», «Отче наш», або й світські пісні, як «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт», є й донині непередавненими перлинами хорової нашої музики.
Детальніше
Ясіновський Ю. Композиторська спадщина отця Михайла Вербицького в історичній ретроспекції: минуле, сучасне, майбутнє. Українська музика. 2015. №3.
С. 44–55.
Творча спадщина одного з найкращих представників української музики – композитора отця Михайла Вербицького має загальноевропейськае значення. Особливою увагою втішалася його літургійна музика.
Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв духа й техніку духовної музики Бортнянського, а такі його твори, як «Іже Херувими», «Достойно», «Отче наш», або й світські пісні, як «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт», є й донині непередавненими перлинами хорової нашої музики.
Детальніше
(057) 704-92-13
вул. Пушкінська, 84 А, Харків, Україна, 61000
(057) 704-92-13
вул. Пушкінська, 84 А, Харків, Україна, 61000
Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2020.
Укладач та дизайн: зав. сектором Інформаційно-бібліографічного відділу В. В. Брагінська.
Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2020.
Укладач та дизайн: зав. сектором інформаційно-бібліографічного відділу В. В. Брагінська.
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website
How to remove this block?About platformSubmit a complaint